На чужому горі щастя не збудуєш,
Не пізнаєш світла, радості, тепла.
Хоч гріхи сховаєш – друга заплямуєш,
Неспокійну совість спалиш всю до тла.
Можеш відцуратись від поганих вчинків,
Можеш не зізнатись навіть сам собі.
Сієш бо неправду, а її личинки
Терном та журбою стелять шлях тобі.
Дзвін гучної слави, почесті, багатство,
Смак солодкий влади чи поважний сан –
Це міраж, це привид, вбоге святотатство,
Суєта, марноти, ницість і обман.
Де немає ради – лише «я» гігантське,
Велетенське право, і лишень «моє»,
Там життя – у рабстві, а не християнське,
І не Божа воля – кожному своє.
Хай Господь освітить благодаттю неба!
Честолюбства хиби вбачить «богослов»!
В силі Духа Бога гостра є потреба,
Щоб закони плоті знищила Любов!
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 7154 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
«Драгоценное понимание» - Сергей Этот стих родился во мне, когда я размышлял над тем, кто для меня Господь и что Он для меня сделал, чему учил и как вел по этой жизни. Я осознавал свою зависимость от Него и так благодарен Ему за то, что Он - прощает!! Кровь Иисуса - дар Господа Своему народу, потому что она принесла спасение многим!
Сергей.
